ћилибар

Ћилибар (јантар, амбер) заправо и није камен! Настао је као чудесна мешавина различитих биљних смола са дрвећа које је расло и пре педесет милиона година, пре свега у Скандинавији и околини Балтичког мора. Садржи водоник, кисеоник, угљеник у облику јантарне киселине, етерична уља... У ћилибару понекад остану сачувани мехурићи воде, остаци лишћа, цвећа, делови фосила инсеката, чак и пауковa мрежa. Догоди се да у ћилибару буде и гуштер, али ретко када јер веће животиње успеју да се извуку из лепљиве масе. Ситнији инсекти заувек остају окамењени у смоли, а подаци говоре да најстарији мрав пронађен у ћилибару датира од пре сто милиона година. (...) У камено доба користили су га као средство плаћања, у антици је често повезиван с разним веровањима па су га носили као амајлију и накит. Био је додатак за разне мирисне масти. Као лек се користио против упала и реуме. На Оријенту се носио као талисман против злих духова. Веровања Једнo од веровања каже да је настао као скамењена суза коју је Ева пролила када је одвојена од Адама; друго каже да је у ћилибару окамењен сунчев зрак, док Келти верују да ћилибар представља божје сузе. више >>>>>

Translate

ШИРОК ВИДИК

ШИРОК ВИДИК
Поглед кроз "Капију Звижда". Пројекат "Заветина". Виртуелни музеј...

Укупно приказа странице

ПоРтАл

ПоРтАл
САЗВЕЖЂЕ З

уторак, 13. јун 2017.

Новосільський марш - традиційна музика с. Новосілки





Објављено је 12.08.2015.
Виконавці:
Кілик Остап Онуфрійович, 1940, скрипка;
Кілик Мирослав Онуфрійович, 1934, скрипка-"секунд";
Палечнюк Василь Іванович, 1922, цимбали;
Скрицький Григорій Михайлович, 1950, бубон.



Яскраво представляє традиції свого краю фольклорний гурт с. Новосілки Заліщицького району Тернопільської області. Їхній спів, немов вічнозелений килим невимовно мальовничої подільської природи, їхня музика - ніби тихий і дзвінко-шелестливий плин Серету-річки, а їхні танці - то тверда міць кам’янисто-гордих подільських каньйонів. А в видобутих з бабусиної скрині костюмах простежуються ознаки щонайменше трьох поколінь західних подолян: кінця XIX - початку XX століть, довоєнного і вже повоєнного періодів.
Гуртується колектив навколо відомого на Поділлі музики, народного скрипаля-віртуоза, художнього керівника місцевого будинку культури Остапа Кілика. Він, як і його брат Мирослав (скрипка-"секунд") - вихідці з багатостраждальної Лемківщини, але питомої своєї лемківської традиції майже не знають, тому весь жар своїх палких сердець віддали народній музиці аборигенів-подолян.
Доля цимбаліста Василя Палечнюка не менш трагічна: тортури сталінсько-енкавеесівських катівень не могли зломити, а, здається, ще більше загартували його дух. Зараз він чи не найяскравіший представник подільської фольклорної цимбальної "школи". А веселий бубон Григорія Скрецького - це вже символ незнищеності традиції і змінності поколінь.
Певний ступінь організованості, участь у сценічних концертах майже не зачепили етнографічної достовірності і свіжості фольклорного гурту. Його творчий склад спонтанно-мобільний: від мало не всіх жителів села до 40-20 і менше чоловік. Тут представлені всі вікові групи: від дошкільнят до стареньких дідусів і бабусь. Саме такою є і природа автентичного, достеменного виконавства.
Самобутнє мистецтво носіїв новосілківської виконавської традиції на сьогоднішній день є, поза всякими сумнівами, однією з найсвіжіших і найкраще збережених гілок на дереві традиційної музично-виконавської культури не лише Поділля, але й усієї України.

М. Хай, фольклорист, кандидат мистецтвознавства



З альбому "Каперуш. Традиційна музика с. Новосілки (Тернопільщина)" (1997)

Записано відділом фольклорних досліджень УКСП "КОБЗА"

Українська Експериментальна Лабораторія Фольклору

Фольклористи - Богдан Водяний, Михайло Хай
Експедиційний аудіозапис - Микола Семиног
Менеджер експедиції - Валентин Гончарук

Нема коментара:

Уредник | ПоРтАл

Уредник | ПоРтАл
Цео свет: Кућа